The “Waiters” Are Everywhere, Trench Electronic Warfare and Mortars Are Dying Out: How the War Has Changed in a Year

FragmentsФрагменти

The “waiters” are everywhere, trench electronic warfare and mortars are dying out: how the war has changed in a year

«Ждуни» всюди, окопний РЕБ і міномети відмирають: як змінилася війна за рік

A year ago, Captain Ihor Shuty, commander of an electronic-warfare company in the 56th Separate Motorized Infantry Brigade, described a trend: electronic-warfare systems at the front were rapidly losing ground, and the Ukrainian army therefore needed immediate, operational adaptation to new realities (it can be read here). Exactly a year has passed, and the officer has decided to offer a detailed review of which of his forecasts came true and which did not, as well as to outline the fresh trends and challenges of technological warfare.

Рік тому капітан та командир роти РЕБ 56-ї окремої мотопіхотної бригади Ігор Шутий описував тенденцію: засоби радіоелектронної боротьби на фронті стрімко втрачають свої позиції, через що українському війську потрібна негайна й оперативна адаптація до нових реалій (прочитати можна тут). Пройшов рівно рік, і військовий вирішив зробити детальний огляд того, що з його прогнозів справдилося, а що — ні, а також окреслив свіжі тенденції та виклики технологічної війни.

Fiber optics, “waiters,” and the disappearance of trench electronic warfareОптоволокно, «ждуни» та зникнення окопного РЕБ

“Fiber optics are being used more and more, and flying farther and farther, but fortunately, even at ‘medium’ ranges (10 kilometers and more), they are not the main strike quadcopter,” Ihor Shuty notes.

«Оптоволокно все більше і більше застосовується, літає все далі, але, на щастя, навіть для "середніх" дистанцій (10 км і більше) не є основним ударним квадрокоптером», — зазначає Ігор Шутий.

According to him, the main reason is that Russia’s production capacities are still insufficient to make the necessary number of fiber-optic kits, given the front’s enormous daily demand.

За його словами, головна причина цього полягає в недостатніх поки що виробничих потужностях у РФ зі створення необхідної кількості оптоволоконних комплектів при величезних щоденних потребах фронту.

At the same time, the enemy already has mass production of radio-controlled FPV drones: primitive and technically outdated, perhaps, but entirely functional and suitable for constantly “terrorizing” the forward edge and near rear, diverting the attention of electronic-warfare units and complicating logistics.

Водночас у ворога вже існують масові виробництва радіокерованих FPV — хай навіть і примітивних та технічно застарілих, але цілком робочих і придатних, щоб постійно «кошмарити» передній край та ближній тил, відволікаючи увагу підрозділів РЕБ та ускладнюючи логістику.

An important factor at the front has been the disconnection of Starlink for the Russians. As the officer explains, this has also neutralized the threat posed by strike Molniya drones and other enemy UAVs controlled through Starlink.

Важливим фактором на фронті стало відключення Starlink у росіян. Як пояснює військовий, загроза ударних «Молній» та інших БпЛА противника з керуванням через Starlink цим також була нівельована.

A serious challenge has been the growing number of “waiters”: strike UAVs that operate from ambush, lying in wait for enemy vehicles or soldiers. “They are everywhere: along field roads, at their intersections, on the roofs of houses,” the captain says. Such drones can remain in standby mode for a full day, since their batteries drain very slowly when the motors are not running.

Серйозним викликом стало зростання кількості «ждунів» — ударних БпЛА, які діють із засідки, очікуючи там ворожу техніку чи бійців. «Вони всюди: вздовж польових доріг, на їхніх перехрестях, на дахах будинків», — розповідає капітан. У режимі очікування такі дрони можуть перебувати й добу, оскільки їхня батарея розряджається дуже повільно, коли не працюють мотори.

At the same time, the engagement range, the so-called “kill zone,” is constantly expanding. Burned-out vehicles in Kramatorsk, 15 to 20 kilometers from the line of combat contact, are now an entirely ordinary sight.

Паралельно відбувається постійне збільшення дистанцій ураження, так званої «кілзони». Згорілі машини в Краматорську (а це 15–20 км від лінії бойового зіткнення) — вже цілком буденне явище.

As a result, logistics are becoming ever more difficult. “It has long been considered good form to check the route with a Mavic before setting out, to see whether there are any ‘waiters,’” the officer stresses. According to him, every logistics run now turns almost into a special operation, and in non-infantry units most losses occur precisely while moving into and out of positions.

Через це все дедалі більше ускладнюється логістика. «Правилом хорошого тону давно вже стало переглянути мавіком перед виїздом маршрут на наявність "ждунів"», — підкреслює військовий. За його словами, кожен логістичний виїзд тепер перетворюється ледь не на спецоперацію, а у непіхотних підрозділів більшість втрат стається саме під час заїзду-виїзду з позицій.

Under these conditions, unmanned ground vehicles have gone from exotic equipment to almost the main means of supplying positions. Where they cannot reach, something can perhaps be delivered only by a Vampire drone. UGVs are controlled mostly through Starlink. Besides logistics platforms, Shuty says, evacuation and sapper platforms are also widely used, whereas combat platforms remain quite limited in their application, despite regular wow-factor presentations.

У таких умовах наземні роботизовані комплекси (НРК) з екзотики стали ледь не основним засобом логістики до позицій. Туди, куди не можуть доїхати вони, хіба що «Вампіром» можна щось доставити. Управління НРК відбувається переважно через Starlink. Крім логістичних, як каже Шутий, широко застосовуються також евакуаційні та саперні платформи, а от бойові мають досить обмежене застосування, попри регулярні вау-презентації.

The requirements for small arms have changed as well. As the officer notes, the assault rifle as an individual weapon remains relevant only at the forward edge; farther back in the rear, it is increasingly being displaced by the shotgun, which is used to destroy both “waiters” and FPVs in flight.

Змінилися й вимоги до стрілецької зброї. Яук зазначає військовий, автомат як індивідуальна зброя залишається актуальним хіба що на передньому краї, далі в тил його все більше витісняє дробовик, яким знищують як «ждунів», так і FPV у польоті.

“Naturally, in trying to avoid the effects of electronic warfare, the enemy is shifting to new, ‘exotic’ radio-control bands for both fixed-wing and multirotor UAVs. But, as with fiber optics, the Russians do not have enough of this ‘exotic’ equipment, so even such ‘old-timers’ as Sudny den are still being used en masse,” Shuty says, describing the trend.

«Звичайно ж, противник, намагаючись уникнути впливу РЕБ, переходить на нові «екзотичні» діапазони радіокерування БпЛА як літакового, так і мультироторного типу. Але, як і у випадку з оптоволокном, кількості такої «екзотики» росіянам не вистачає, тому масово ще продовжують застосовуватися навіть такі «старички» як «Sudny den», — описує тенденції Шутий.

At the same time, UAVs with AI terminal guidance are present, but at engagement depths of 20 to 30 kilometers they are still used only episodically, more as a way of testing them under combat conditions, he adds.

При цьому БпЛА з ШІ-донаведенням присутні, але для глибини ураження 20–30 км вони використовуються ще суто епізодично, радше з метою тестування в бойових умовах, додає він.

The chief consequence of these processes is that trench electronic warfare is definitively dead, the officer states. “It is extraordinarily difficult to bring people in and out, let alone electronic-warfare systems and replacement batteries for them,” the company commander says, describing the realities.

Головним наслідком цих процесів стало те, що окопний РЕБ вмер остаточно, констатує військовий. «Людей надскладно заводити-виводити, а що казати ще й про РЕБ та заміну батарей до нього», — ділиться реаліями командир роти.

Therefore, he says, one has to accept as fact that the forward edge is not covered at all, since large electronic-warfare systems are being pulled farther and farther into the rear because of the continual expansion of the “kill zone” and the growing complexity of logistics; generators for powerful EW systems are also extremely voracious consumers of gasoline and diesel.

Тому, за його словами, треба прийняти як факт, що передній край не прикритий взагалі, оскільки великі засоби РЕБ відтягуються все далі в тил через постійне розширення «кілзони» та ускладнення логістики (до того ж генератори для потужних засобів РЕБ дуже «прожерливі» щодо бензину та дизелю).

In these conditions, vehicle-mounted electronic warfare and anti-drone cages naturally complement one another, though the main hope still rests with the cage. The cages themselves are becoming increasingly complex and monstrous, with “hedgehogs” made of steel wire and rubber “aprons” against “waiters” on the road.

У цих умовах автомобільний РЕБ і мангали органічно доповнюють одне одного, при цьому основна надія таки на мангал. Самі мангали стають все складніше та монструозніше, з «їжачками» зі сталевого дроту та гумовими «фартухами» від «ждунів» на дорозі.

As for equipment, Shuty writes that although the Mavic 4 Pro and Matrice 4T are a major step forward compared with the Mavic 3/3T, they have not amounted to any revolutionary innovation. Pilots say that sometimes a jammed drone automatically returns to its starting point. The main change over the past year is that electronic warfare practically no longer fights them: as noted above, trench EW has disappeared, while “large” EW simply cannot reach their flight areas. On the other hand, the battery capacity of the Mavic 4 Pro and Matrice 4T does not allow them to fly far into the depth of the “kill zone.” Thus, the principal way of countering Mavics now is to locate and destroy the pilots’ own positions.

Щодо техніки, то, пише Шутий, хоча Mavic 4 Pro та Matrice 4T є великим кроком вперед в порівнянні з Mavic 3/3Т, але вони не стали якоюсь революційною інновацією. Пілоти розповідають, що, буває, заглушений дрон автоматично повертається до стартової точки. Головна зміна за цей рік полягає в тому, що РЕБ вже практично не бореться з ними: як було вказано, окопний РЕБ зник, а «великий» РЕБ просто не добиває до їхніх польотних районів. З іншого боку, місткість батареї Mavic 4 Pro та Matrice 4T не дозволяє їм залітати далеко вглиб «кілзони». Відтак, основний спосіб боротьби з «мавіками» зараз — це визначення та знищення позицій самих пілотів.

Underground war, the dying out of mortars, and hunting in the skyПідземна війна, відмирання мінометів та полювання в небі

The dominance of drones in the sky for tens of kilometers into the depth behind the front line has definitively entrenched the transition to underground war. “Infantry, pilots, artillerymen, electronic-warfare troops, air-defense troops: everyone sits in carefully camouflaged holes or dugouts, minimizing both the time spent on the surface and the traces left there,” the captain says, describing the situation.

Панування дронів в небі на десятки кілометрів вглиб від лінії фронту остаточно закріпило перехід до підземної війни. «Піхота, пілоти, артилеристи, РЕБівці, ППОшники – всі сидять в ретельно замаскованих норах чи бліндажах, мінімізуючи час й сліди перебування на поверхні», — описує ситуацію капітан.

Increasingly, infantry at the forward edge are being instructed simply to observe and transmit information about enemy movements, rather than reveal themselves by entering close combat. Assaults now consist of destroying holes and basements, mostly with drones, and then clearing them and “settling” them with one’s own infantry. All movement on foot is carried out exclusively in small groups and with maximum concealment, using favorable weather conditions.

Все частіше піхоті на передньому краї даються вказівки суто спостерігати й передавати інформацію про переміщення противника, а не видавати себе, вступаючи в ближній бій. Штурми тепер являють собою знищення нір та підвалів (переважно дронами) й зачистку та «заселення» їх вже своєю піхотою. Всі піші переміщення здійснюються виключно малими групами й максимально приховано, використовуючи сприятливі погодні умови.

“There are no longer any enemy trenches or firing positions being observed; there is an area we do not control, where enemy personnel are presumed to be located in holes and hiding places that still have to be found on the ground,” Ihor Shuty explains. At the same time, a discovered infantry position means, in 99 percent of cases, a destroyed position.

«Вже немає якихось окопів та вогневих позицій противника, за якими ведуть спостереження, є неконтрольований нами район, в якому орієнтовно знаходиться особовий склад противника в норах та схованках, які ще потрібно знайти на місцевості», — пояснює Ігор Шутий. При цьому знайдена піхотна позиція означає в 99% випадків «знищена позиція».

Because of the difficulty of moving soldiers in and out, and the realities of “underground war,” stories of infantrymen spending several months, even up to half a year, at forward positions have become commonplace.

Через труднощі заведення-виведення бійців та реалії «підземної війни» звичними стали історії про перебування піхотинців на передових позиціях по кілька місяців аж до пів року.

Against this backdrop, mortars are practically dying out. The 120 mm caliber is still sometimes used, while the 82 mm, the officer states, has already definitively passed into history.

На цьому тлі міномети практично відмирають. Калібр 120 мм ще іноді намагаються застосовувати, а ось 82 мм, як констатує військовий, вже остаточно стали історією.

By contrast, interceptor UAVs are being used more and more. If in 2024 their main targets were fixed-wing reconnaissance drones, now they are actively hunting Molniyas, Italmases, Shaheds, and even fiber-optic multirotors. At night, the buzzing of several interceptors in the air at once can sound like a swarm of mosquitoes. They work in close coordination with electronic warfare: “They jammed some strike fixed-wing drone and ‘put it into a circle,’ and the interceptor finishes it off.”

Натомість БпЛА-перехоплювачі застосовуються все більше й більше. Якщо в 2024 році їхньою основною ціллю були крила-розвідники, то зараз активно полюють і на «Молнії», «Італмаси», «Шахеди» та навіть оптоволоконні мультиротори. Вночі, буває, від кількох перехоплювачів одночасно в повітрі стоїть дзижчання, наче від зграї комарів. Вони працюють у тісній взаємодії з РЕБ: «Заглушили й "поставили на коло" якесь ударне крило, і перехоплювач його добиває».

Anti-drone nets have also become an utterly familiar part of the landscape on city streets and roads near the front. It is expensive, extremely labor-intensive, and not always effective, but still necessary, Shuty explains.

Також антидронові сітки стали абсолютно звичною частиною ландшафту міських вулиць та прифронтових доріг. Це дорого, дуже трудомістко, не завжди ефективно, але все ж таки необхідно, пояснює Шутий.

There have been positive shifts on a strategic scale. Ukraine’s Defense Forces have begun doing what the Russians, using Gerberas, Shaheds, and Italmases, tried to do to us in previous years: namely, inflict mass damage with strike UAVs on concentrations of equipment and personnel, command posts, and fuel, lubricants, and ammunition storage sites hundreds of kilometers deep inside enemy territory.

Є позитивні зрушення стратегічного масштабу. Сили оборони України почали робити те, що росіяни за допомогою «Гербер», «Шахедів» та «Італмасів» намагалися здійснювати проти нас в попередні роки, а саме — завдавати масового ураження ударними БпЛА по скупченню техніки, особового складу, пунктах управління, місцях зберігання ПММ та боєприпасів на сотні кілометрів вглиб ворожої території.