“Waiters” Are Everywhere, Trench EW and Mortars Are Dying Out: How the War Has Changed in a Year

FragmentsФрагменти

“Waiters” are everywhere, trench EW and mortars are dying out: how the war has changed in a year

«Ждуни» всюди, окопний РЕБ і міномети відмирають: як змінилася війна за рік

A year ago, Captain Ihor Shutyi, commander of an electronic-warfare company in the 56th Separate Motorized Infantry Brigade, described a trend: electronic-warfare systems at the front were rapidly losing ground, meaning the Ukrainian army needed immediate and operational adaptation to new realities (you can read it here). Exactly a year has passed, and the officer decided to make a detailed review of which of his forecasts came true and which did not, while also outlining the new trends and challenges of technological warfare.

Рік тому капітан та командир роти РЕБ 56-ї окремої мотопіхотної бригади Ігор Шутий описував тенденцію: засоби радіоелектронної боротьби на фронті стрімко втрачають свої позиції, через що українському війську потрібна негайна й оперативна адаптація до нових реалій (прочитати можна тут). Пройшов рівно рік, і військовий вирішив зробити детальний огляд того, що з його прогнозів справдилося, а що — ні, а також окреслив свіжі тенденції та виклики технологічної війни.

Fiber optics, “waiters,” and the disappearance of trench EWОптоволокно, «ждуни» та зникнення окопного РЕБ

“Fiber optics are being used more and more, flying farther and farther, but fortunately, even at ‘medium’ distances (10 km and more), they are not the main strike quadcopter,” Ihor Shutyi notes.

«Оптоволокно все більше і більше застосовується, літає все далі, але, на щастя, навіть для "середніх" дистанцій (10 км і більше) не є основним ударним квадрокоптером», — зазначає Ігор Шутий.

According to him, the main reason is that the Russian Federation still lacks sufficient production capacity to manufacture the necessary number of fiber-optic kits, given the front’s enormous daily demand.

За його словами, головна причина цього полягає в недостатніх поки що виробничих потужностях у РФ зі створення необхідної кількості оптоволоконних комплектів при величезних щоденних потребах фронту.

At the same time, the enemy already has mass production of radio-controlled FPVs: primitive and technically obsolete, perhaps, but fully functional and fit for constantly “terrorizing” the forward edge and the near rear, distracting EW units and complicating logistics.

Водночас у ворога вже існують масові виробництва радіокерованих FPV — хай навіть і примітивних та технічно застарілих, але цілком робочих і придатних, щоб постійно «кошмарити» передній край та ближній тил, відволікаючи увагу підрозділів РЕБ та ускладнюючи логістику.

An important factor at the front has been the shutdown of Starlink for the Russians. As the officer explains, this also neutralized the threat posed by strike Molniyas and other enemy UAVs controlled through Starlink.

Важливим фактором на фронті стало відключення Starlink у росіян. Як пояснює військовий, загроза ударних «Молній» та інших БпЛА противника з керуванням через Starlink цим також була нівельована.

A serious challenge has been the growing number of “waiters”: strike UAVs that operate from ambush, lying in wait for enemy equipment or soldiers. “They are everywhere: along field roads, at their intersections, on the roofs of buildings,” the captain says. Such drones can remain in standby mode for a full day, since their battery drains very slowly when the motors are not running.

Серйозним викликом стало зростання кількості «ждунів» — ударних БпЛА, які діють із засідки, очікуючи там ворожу техніку чи бійців. «Вони всюди: вздовж польових доріг, на їхніх перехрестях, на дахах будинків», — розповідає капітан. У режимі очікування такі дрони можуть перебувати й добу, оскільки їхня батарея розряджається дуже повільно, коли не працюють мотори.

At the same time, strike ranges, the so-called “kill zone,” are constantly increasing. Burned-out vehicles in Kramatorsk, 15-20 km from the line of combat contact, are already an entirely routine sight.

Паралельно відбувається постійне збільшення дистанцій ураження, так званої «кілзони». Згорілі машини в Краматорську (а це 15–20 км від лінії бойового зіткнення) — вже цілком буденне явище.

All of this is making logistics increasingly difficult. “It has long been a rule of good form to check the route with a Mavic before setting out, to look for ‘waiters,’” the officer emphasizes. According to him, every logistical trip now turns almost into a special operation, and in non-infantry units most losses occur precisely during movements into and out of positions.

Через це все дедалі більше ускладнюється логістика. «Правилом хорошого тону давно вже стало переглянути мавіком перед виїздом маршрут на наявність "ждунів"», — підкреслює військовий. За його словами, кожен логістичний виїзд тепер перетворюється ледь не на спецоперацію, а у непіхотних підрозділів більшість втрат стається саме під час заїзду-виїзду з позицій.

In these conditions, ground robotic systems have gone from being exotic to almost the main means of supplying positions. Where they cannot reach, something can perhaps be delivered by a Vampire. Ground robotic systems are controlled primarily through Starlink. Besides logistics platforms, Shutyi says, evacuation and sapper platforms are also widely used, while combat platforms have fairly limited application despite regular wow-factor presentations.

У таких умовах наземні роботизовані комплекси (НРК) з екзотики стали ледь не основним засобом логістики до позицій. Туди, куди не можуть доїхати вони, хіба що «Вампіром» можна щось доставити. Управління НРК відбувається переважно через Starlink. Крім логістичних, як каже Шутий, широко застосовуються також евакуаційні та саперні платформи, а от бойові мають досить обмежене застосування, попри регулярні вау-презентації.

The requirements for small arms have changed as well. As the officer notes, the assault rifle as an individual weapon remains relevant only at the forward edge; farther back, it is increasingly being displaced by the shotgun, which is used to destroy both “waiters” and FPVs in flight.

Змінилися й вимоги до стрілецької зброї. Яук зазначає військовий, автомат як індивідуальна зброя залишається актуальним хіба що на передньому краї, далі в тил його все більше витісняє дробовик, яким знищують як «ждунів», так і FPV у польоті.

“Of course, the enemy, trying to avoid the effects of EW, is shifting UAV radio control, for both fixed-wing and multirotor types, into new ‘exotic’ frequency bands. But, as with fiber optics, the Russians do not have enough of this ‘exotica,’ so even old-timers such as Sudny den are still being used en masse,” Shutyi says, describing the trend.

«Звичайно ж, противник, намагаючись уникнути впливу РЕБ, переходить на нові «екзотичні» діапазони радіокерування БпЛА як літакового, так і мультироторного типу. Але, як і у випадку з оптоволокном, кількості такої «екзотики» росіянам не вистачає, тому масово ще продовжують застосовуватися навіть такі «старички» як «Sudny den», — описує тенденції Шутий.

At the same time, UAVs with AI terminal guidance are present, but for strike depths of 20-30 km they are still used purely episodically, more for testing under combat conditions, he adds.

При цьому БпЛА з ШІ-донаведенням присутні, але для глибини ураження 20–30 км вони використовуються ще суто епізодично, радше з метою тестування в бойових умовах, додає він.

The main consequence of these processes has been that trench EW is definitively dead, the officer states. “It is extremely difficult to move people in and out, let alone EW systems and replacement batteries for them,” the company commander says, describing the realities.

Головним наслідком цих процесів стало те, що окопний РЕБ вмер остаточно, констатує військовий. «Людей надскладно заводити-виводити, а що казати ще й про РЕБ та заміну батарей до нього», — ділиться реаліями командир роти.

Therefore, he says, it must be accepted as a fact that the forward edge is not covered at all, since large EW systems are being pulled ever farther into the rear because of the constant expansion of the “kill zone” and the growing difficulty of logistics; besides, generators for powerful EW systems are extremely “voracious” when it comes to gasoline and diesel.

Тому, за його словами, треба прийняти як факт, що передній край не прикритий взагалі, оскільки великі засоби РЕБ відтягуються все далі в тил через постійне розширення «кілзони» та ускладнення логістики (до того ж генератори для потужних засобів РЕБ дуже «прожерливі» щодо бензину та дизелю).

In these conditions, vehicle-mounted EW and anti-drone cages organically complement each other, though the main hope is still placed in the cage. The cages themselves are becoming ever more complex and monstrous, with “hedgehogs” made of steel wire and rubber “aprons” against “waiters” on the road.

У цих умовах автомобільний РЕБ і мангали органічно доповнюють одне одного, при цьому основна надія таки на мангал. Самі мангали стають все складніше та монструозніше, з «їжачками» зі сталевого дроту та гумовими «фартухами» від «ждунів» на дорозі.

As for equipment, Shutyi writes that although the Mavic 4 Pro and Matrice 4T are a major step forward compared with the Mavic 3/3T, they have not become some revolutionary innovation. Pilots say that a jammed drone sometimes automatically returns to its launch point. The main change over the year is that EW is now practically no longer fighting them: as noted, trench EW has disappeared, while “large” EW simply cannot reach their flight areas. On the other hand, the battery capacity of the Mavic 4 Pro and Matrice 4T does not allow them to fly far into the depth of the “kill zone.” Thus, the main method of countering “Mavics” now is to identify and destroy the pilots’ own positions.

Щодо техніки, то, пише Шутий, хоча Mavic 4 Pro та Matrice 4T є великим кроком вперед в порівнянні з Mavic 3/3Т, але вони не стали якоюсь революційною інновацією. Пілоти розповідають, що, буває, заглушений дрон автоматично повертається до стартової точки. Головна зміна за цей рік полягає в тому, що РЕБ вже практично не бореться з ними: як було вказано, окопний РЕБ зник, а «великий» РЕБ просто не добиває до їхніх польотних районів. З іншого боку, місткість батареї Mavic 4 Pro та Matrice 4T не дозволяє їм залітати далеко вглиб «кілзони». Відтак, основний спосіб боротьби з «мавіками» зараз — це визначення та знищення позицій самих пілотів.

Underground war, the dying out of mortars, and hunting in the skyПідземна війна, відмирання мінометів та полювання в небі

The dominance of drones in the sky for dozens of kilometers into the depth from the front line has definitively cemented the transition to underground war. “Infantry, pilots, artillerymen, EW operators, air-defense crews: everyone sits in carefully camouflaged holes or dugouts, minimizing the time and traces of their presence on the surface,” the captain describes the situation.

Панування дронів в небі на десятки кілометрів вглиб від лінії фронту остаточно закріпило перехід до підземної війни. «Піхота, пілоти, артилеристи, РЕБівці, ППОшники – всі сидять в ретельно замаскованих норах чи бліндажах, мінімізуючи час й сліди перебування на поверхні», — описує ситуацію капітан.

Increasingly, infantry at the forward edge are instructed simply to observe and transmit information about enemy movements, rather than reveal themselves by entering close combat. Assaults now consist of destroying holes and basements, mostly with drones, and then clearing and “settling” them with one’s own infantry. All movement on foot is carried out exclusively in small groups and as covertly as possible, taking advantage of favorable weather conditions.

Все частіше піхоті на передньому краї даються вказівки суто спостерігати й передавати інформацію про переміщення противника, а не видавати себе, вступаючи в ближній бій. Штурми тепер являють собою знищення нір та підвалів (переважно дронами) й зачистку та «заселення» їх вже своєю піхотою. Всі піші переміщення здійснюються виключно малими групами й максимально приховано, використовуючи сприятливі погодні умови.

“There are no longer any enemy trenches or firing positions under observation; there is an area we do not control, in which enemy personnel are believed to be located in holes and hideouts that still have to be found on the ground,” Ihor Shutyi explains. At the same time, a discovered infantry position means, in 99 percent of cases, a destroyed position.

«Вже немає якихось окопів та вогневих позицій противника, за якими ведуть спостереження, є неконтрольований нами район, в якому орієнтовно знаходиться особовий склад противника в норах та схованках, які ще потрібно знайти на місцевості», — пояснює Ігор Шутий. При цьому знайдена піхотна позиція означає в 99% випадків «знищена позиція».

Because of the difficulty of rotating fighters in and out and the realities of “underground war,” stories of infantrymen spending several months, even up to half a year, at forward positions have become commonplace.

Через труднощі заведення-виведення бійців та реалії «підземної війни» звичними стали історії про перебування піхотинців на передових позиціях по кілька місяців аж до пів року.

Against this background, mortars are practically dying out. The 120 mm caliber is still sometimes used, but the 82 mm, the officer states, has already passed definitively into history.

На цьому тлі міномети практично відмирають. Калібр 120 мм ще іноді намагаються застосовувати, а ось 82 мм, як констатує військовий, вже остаточно стали історією.

By contrast, interceptor UAVs are being used more and more. If in 2024 their main targets were fixed-wing reconnaissance drones, they are now actively hunting Molniyas, Italmases, Shaheds, and even fiber-optic multirotors. At night, the air sometimes hums with several interceptors at once, like a swarm of mosquitoes. They work in close coordination with EW: “They jammed some strike wing and ‘put it into a circle,’ and the interceptor finishes it off.”

Натомість БпЛА-перехоплювачі застосовуються все більше й більше. Якщо в 2024 році їхньою основною ціллю були крила-розвідники, то зараз активно полюють і на «Молнії», «Італмаси», «Шахеди» та навіть оптоволоконні мультиротори. Вночі, буває, від кількох перехоплювачів одночасно в повітрі стоїть дзижчання, наче від зграї комарів. Вони працюють у тісній взаємодії з РЕБ: «Заглушили й "поставили на коло" якесь ударне крило, і перехоплювач його добиває».

Anti-drone nets, too, have become an absolutely ordinary part of the landscape of city streets and roads near the front. It is expensive, highly labor-intensive, and not always effective, but still necessary, Shutyi explains.

Також антидронові сітки стали абсолютно звичною частиною ландшафту міських вулиць та прифронтових доріг. Це дорого, дуже трудомістко, не завжди ефективно, але все ж таки необхідно, пояснює Шутий.

There have been positive shifts on a strategic scale. Ukraine’s Defense Forces have begun doing what the Russians, using Gerberas, Shaheds, and Italmases, tried to do to us in previous years: inflicting mass strikes with attack UAVs on concentrations of equipment and personnel, command posts, and fuel, lubricant, and ammunition storage sites hundreds of kilometers deep inside enemy territory.

Є позитивні зрушення стратегічного масштабу. Сили оборони України почали робити те, що росіяни за допомогою «Гербер», «Шахедів» та «Італмасів» намагалися здійснювати проти нас в попередні роки, а саме — завдавати масового ураження ударними БпЛА по скупченню техніки, особового складу, пунктах управління, місцях зберігання ПММ та боєприпасів на сотні кілометрів вглиб ворожої території.